четверг, 16 декабря 2021 г.


СПИСОК ТЕРАПЕВТИЧНИХ КАЗОК

Толя і айпад. Терапевтична казочка для любителів комп’ютерів та інших гаджетів

Як привчити дитину до горщика

Казка про страх темряви “Тимошка і Темнота”

Сміливий хлопчик і Тітонька Ніч. Про хлопчика, який не хотів засинати

Як відучити дитину від соски. Казка про соску

Коли дитина не розстається з комп’ютером. Федя і комп’ютер

Казка про Капі-Тошку і страшну машинку для стрижки

Королівство ледарів

Казка про будинок, який любив чистоту і затишок

Казка про Печальку. Якщо дитина не хоче йти до дитячого садка

Казка для тих, хто не хоче чистити зуби

Дідок Карієс. Казка для тих, хто не хоче лікувати зубчики

Казка про собачку на ім’я Тобік. Про дитячі ревнощі

Розставання. Казка про розлучення

Казка про мишеня, яке не хоче какати в горщик

Казка про Петрика, який не вмів дружити, а вмів лише битися

Казка для тих, хто не хоче прибирати іграшки

Філософська казка про образу

Казка для діток, які беруть чуже без відома власника

Терапевтична казка “Брат і сестра”

Діагностично-терапевтична казка “Пташенята” (визначення ресурсу, який є у дитини, щоб пережити травму)

Казка про Образу

Лимончик і Мікроб, або навіщо мити руки

Терапевтична казка для невпевнених в собі, тривожних, несамостійних діток








Матеріали для використання у роботі 


Список літератури

1. Батова, Г. Роль шкільної бібліотеки щодо формування здорового способу життя / Г. Батова // Основи здоров’я. — 2011. — № 8. — С. 5–10.
2. Дрешер, Ю. Библиотерапия: теория и практика :  учебн. пособие / Ю. Дрешер ; науч. ред. Т. Ключенко. – СПб. : Профессия, 2008. — 272 с.
3. Іваницька, Д. Бібліотерапія – модна тенденція чи традиція? / Д. Іваницька  // Шкільний бібліотечно – інформаційний центр. — 2014. — №4. — С. 41–44.
4. Кунанець Н. Бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів з особливими потребами: стан та перспективи / Н. Кунанець // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2013. — № 3. — C. 22–26. 
5. Які казки слід читати дітям [Електронний ресурс] // Сито — Український культурний портал. — Електрон. дан. (1 файл). — Режим доступу : http: //syto.com.ua/uk/literaturaintervju/97-egorushkina.html. — Назва з екрана. 



вторник, 28 апреля 2020 г.

Казкотерапія — це читання або розказування дітям казок, які роблять так, що дитина віднаходить у них себе, свої клопоти та способи їх розв’язання.

 Методика надзвичайно проста. Власне кажучи, вона зводиться до оповідання дітям казок. Тільки ось це історії про них самих або схожих на них дітей. Казки розповідають про типові для них клопоти, переживання. Їхні герої інколи потрапляють у халепу, часто мають проблеми, але завжди можуть дати собі з ними раду.

Які є казки? 

Казкотерапія трохи нагадує мішок св. Миколая, з якого з’являються подарунки, відповідні кожному зокрема. Психолог скаже, що це один із методів, використовуваних у терапії дитини. Педагог — що цей діагностичний метод показує йому, як працювати з підопічним. Для батьків це буде підказка, як розмовляти втішливо, а для дитини — більш або менш цікава оповідка про дитину таку само, як вона, яка має подібні клопоти і труднощі, і яка завжди (але таки завжди) вміє з цим упоратися. У казкотерапії застосовуються три види казок: релаксаційні, психоосвітні і терапевтичні. У першому випадку назва говорить сама за себе, у другому йдеться про те, щоби читач на підставі переживань казкового героя міг навчитися чогось нового про себе, про свої можливості. Терапевтичні казки — це такі, в яких герой розв’язує проблему, що його мучить, а читач, якщо саме це переживає в цей час, має шанс вирішити власні клопоти у подібний спосіб. Ідеться насамперед про дитячі страхи та неспокої.

Читати чи розповідати? 

Ніхто ще не вигадав кращого способу спілкування з іншою людиною, ніж слово. Вочевидь, слово мовлене. У цьому контексті казка розказана набагато краща за казку прочитану, а читана — краща за вислухану. Ясно, що кожен із цих способів подачі казок має свої вади й переваги. Аудіокнижки практичніші: дешеві, займають мало місця на полиці. Прекрасні для подорожей. І хоча складно на їхній підставі провадити дискусії, вони чудово справляються з роллю закріплювача знань. Є такі тексти, що їх дитина могла би слухати невпинно, і саме в їхньому випадку, після «проговорення» проблеми, аудіокнижка свою справу робить блискуче. Але перш ніж це настане, перш ніж проблему буде викрито, названо, проаналізовано (завжди внаслідок вільного обміну думками), казки краще читати, а ще краще, на думку фахівців, їх розповідати. Це мають бути прості історії, майже взяті з життя: про дитину та її проблему. Ідеальним є таке вибудування історії, коли дитина у певному місці переймає роль оповідача і виходить із неї, коли сама захоче. Треба тільки зважати, аби не переборщити. Пам’ятати, про кого, для чого й навіщо це оповідається: не моралізувати, а радше підказувати можливі розв’язання. Ті, хто воліє більше читати, ніж розповідати, без труднощів знайдуть книжки, які відповідають своєю тематикою та змістом. При цьому варто пам’ятати про дві справи. Потрібно оберігати дітей від ілюстрацій у цих книжках, незалежно від їхніх естетичних приваб. Якщо дитина має ототожнитися з героєм казки, то їй це вдасться легше, коли вона сама собі цього героя уявлятиме. По-друге, варто виходити з принципу, що текст, хоч і важливий, виконує другорядну функцію в контексті поставленої мети, якою є заохочення до розмови про проблему, знайдення її розв’язань. Читання заради приємності читання у разі типової казкотерапії радше не справджується. Тексти радше є схематичними і більше, ніж артистизму, в них належало би шукати корисності.

Намалюй світ 

Інколи з дитиною не вдається поговорити про проблему, бо вона ще замала або не має на це охоти. Тоді допомагає малювання. Дитина, заохочена намалювати ілюстрацію до казки, намалює саме те, що для неї важливе. Навіть якщо з чималої кількості ліній та закарлюк різної довжини не постане жодного конкретного образу, то важливіше, що дитина розповідає своєю працею, а зазвичай вона багато що має сказати. Насамкінець, малювання є одним із найкращих визволителів дитячої експресії. Насправді, то навіть ці обговорені й багато разів перечитані казки дитина має намалювати. Головно для того, аби ще раз, по-своєму, відкрити і проаналізувати їх. Варто допомагати дитині в цьому, виконуючи роль доброзичливого спостерігача; ніколи — не учасника гри. Натомість якнайбільше радиться гра в театр. Виконання ролей, таке типове для дітей дошкільного віку, може бути прекрасним доповненням до читання і вказівкою для подальшої праці. В Україні, зокрема, виходить друком «Католицький Вісник», на «дитячій» сторінці якого завжди подано казку з відповідним коментарем для батьків: як її варто читати з дитиною, до яких висновків можна дитину підвести, як скористатися текстом для вирішення певних напружень. 
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2014/01/108178

четверг, 16 апреля 2020 г.


Дивний інший світ

Художня література не обіцяє вам миттєвих змін за сім простих кроків, однак захопливі романи розповідають життєві історії і надихають, оповідання втішають та спонукають до роздумів, а поезія, як показали експерименти, покращує пам'ять. А іноді книжка просто допомагає відволіктися від проблем, занурюючи вас у дивний інший світ, з якого ви повертаєтесь оновленим і готовим знову рішуче боротися.

Як зазначав Аристотель у своїй "Поетиці", поезія, – під якою він мав на увазі художню літературу в цілому, – важливіша за історію. Якщо історики вивчають, що сталося і коли, художня література дозволяє побачити, що могло би статися, розвиваючи таким чином нашу уяву, а також наше почуття моралі.

Книжка занурює нас у дивний інший світ, з якого ми повертаємось оновленими і готовими знову рішуче боротися
Щоби підняти настрій, сюжет книжки не обов'язково має бути щасливим або веселим. Як зазначає Джейн Смайлі в роботі "Тринадцять способів сприйняття роману", "багатьом людям, і я серед них, достатньо лише подивитись на книжку, щоби почуватися краще".

Переживання випробувань і негараздів вигаданого персонажа може відкрити нам проблеми, про які ми раніше могли і не здогадуватись, спонукатиме до глибоких роздумів або сприятиме пошуку рішення в ситуації, з якої раніше, здавалося, немає виходу. І у якому скрутному становищі ви би не опинились, завжди є книга, яка нагадає вам, що ви не перша людина, хто стикнувся з такою проблемою. Треба лише знайти цю книгу.

Зцілення книгою

Саме тут і починається потужна сила книготерапії. Її практикують психологи, соціальні працівники, консультанти та бібліотекарі в усьому світі, і останнім часом слово "книготерапія" (або "бібліотерапія") міцно увійшло до лексикону, а сама тема набула значної популярності у науковців і блогерів.

Лондонський центр психологічної допомоги Алена де Боттона "Школа життя" (School of Life), приміром, має своїх власних "бібліотерапевтів", серед яких Елла Берту і Сюзана Елдеркін, чия книга The Novel Cure: An A-Z of Literary Remedies ("Зцілення романом: допомога літературою від А до Я") пропонує вигідну альтернативу консультаціям центру (вартість однієї з яких – 120 доларів).

Книготерапія – відомий і популярний спосіб боротися з душевними хворобами
Тим не менше, ідея лікування душевних хвороб за допомогою книжок не така нова, як ви могли б уявити. Стародавні греки вішали над дверима бібліотек попередження відвідувачам, що вони входять до місця, де відбувається зцілення душі. А у XIX столітті лікарі і медсестри психіатричних лікарень видавали своїм підопічним будь-яку літературу: від Біблії й дорожніх заміток до трактатів давніми мовами.

Ілюстрований медичний словник Дорленда вперше включив термін "бібліотерапія", визначаючи його, як "застосування книжок і читання в лікуванні нервових хвороб" у 1941 році. Але Оксфордський словник англійської мови зазначає, що слово вперше з'явилось у друкованому виданні у 1920-му, а саме – в романі Крістофера Морлі "Примарна книгарня".

Події роману відбуваються відразу після Першої світової війни. Це комедійно-романтична історія стосунків між молодим рекламним агентом і спадкоємицею сливової імперії, а також історія змови німців з метою вбивства американського президента. Події розгортаються на тлі старої книжкової крамниці в Брукліні, яка називається "Парнас вдома". Ця книгарня – справжній рай для книголюбів, насичена ароматом "паперу і шкіри" та тютюну з трубки власника крамниці пана Міффліна, який пихкає нею день і ніч.

Читання знімає стрес більш ефективно, ніж музика, прогулянка або чашка чаю
Утім, Міффлін – не просто книготорговець, він "практикуючий бібліотерапевт". Він пояснює: "Я з задоволенням призначаю у якості лікування книги тим пацієнтам, які завітають сюди і готові розповісти мені про свої симптоми... Ніхто не відчуває такої вдячності, як людина, якій ви порекомендували книгу, необхідну для її душі".

Міффлін вже тоді знав те, що дослідники з Університету Сассекса й досі намагаються довести: читання знімає стрес ефективніше, ніж музика, прогулянка або чашка чаю. Лише через шість хвилин читання абсолютно будь-якої книжки рівень стресу в учасників експерименту знижувався до 68%. Але коли книжка справді хороша, її корисність важко переоцінити. Як зазначає табличка над входом до книгарні пана Міффліна, "Книжковий голод – надто серйозна річ. Дозвольте призначити вам лікування".

понедельник, 10 февраля 2020 г.

ДОРОГІ БАТЬКИ !
ПРОПОНУЮ ВАМ ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ТАКИМ ЧУДОВИМ СПОСОБОМ ВИРІШЕННЯ ДИТЯЧИХ ПРОБЛЕМ, ЯК КАЗКОТЕРАПІЯ. ЗДАВАЛОСЯ Б, ЩО СПІЛЬНОГО У ТЕРАПІЇ І КАЗКИ? МИ ЗВИКЛИ КАЗКУ ВСЕ Ж СПРИЙМАТИ ЯК ЛЕГКЕ ЧИТАННЯ ДЛЯ РОЗВАГИ ДИТИНИ, АЛЕ АЖ НІЯК НЕ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ, ПРАВДА? АЛЕ, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, КАЗКА ЗДАТНА НЕ ТІЛЬКИ ВИХОВУВАТИ МАЛЮКА, АЛЕ Й ДОПОМАГАТИ ЙОМУ У ВИРІШЕННІ БАГАТЬОХ ПРОБЛЕМ.

У ПСИХОТЕРАПІЇ Є НАВІТЬ СПЕЦІАЛЬНИЙ НАПРЯМОК, ЯКИЙ ТАК І НАЗИВАЄТЬСЯ - КАЗКОТЕРАПІЯ.
РЕКОМЕНДУЮ ПРОЧИТАТИ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА-КАЗКОТЕРАПЕВТА!
У більшості людей дитинство асоціюється з ляльками та машинками, пісочницею і, звичайно ж, казкою. Ми з задоволенням читаємо діткам перед сном маленькі історії, купуємо нові книжки, розігруємо сюжети улюблених казок. А зараз ще й додалися нові можливості - аудіоказки, які допомагають розвивати увагу і мову дитини, в той час, поки мама зайнята іншою справою.
Та й чи можна уявити собі дитину, яка ніколи не чула казок? Адже саме на них виросли ми самі, наші батьки і бабусі з дідусями. Напевно, щось в цьому є, правда, якщо часи змінюються, а зв'язка «дитинство - казка» залишається?
І ось уже вкотре ми перечитуємо малюку улюблені «Теремок» та «Курочку Рябу», «Рукавичку» і «Кресало». А коли голос затихає, замість мирного сопіння чуємо: «Мамочко, а можна ще разочок? Ну, будь ласка!". У чому ж магічна сила казки? Давайте подумаємо разом.

Що казка дає дітям?

Давня мудрість говорить: «Казка - брехня, та в ній натяк». Тож виходить, що сюжет казки - вигадка. Але при цьому в ній в метафоричній формі закладені одвічні істини і людські цінності, на які казка ненав'язливо натякає дитині. Не кажучи в лоб: «Зроби так!», А показуючи на прикладах, чим обертаються для героїв ті чи інші дії. Звичайно ж, ніхто не змушує тебе чинити так само. Але дитина сама неодмінно зробить правильні висновки. Особливо, якщо обговорювати з нею казки, задавати запитання, які стосуються змісту казок та спонукати до роздумів.
Чого навчають казки наших дітей? Якщо спробувати систематизувати всі ті функції, з якими успішно справляється казка, може вийти приблизно такий список:
ВИХОВАННЯ ХОРОШИХ ЛЮДСЬКИХ ЯКОСТЕЙ
На прикладі героїв казки дитина вчиться бути доброю, сміливою, щирою, порядною, досягати своїх цілей і любити ближніх.
М'ЯКЕ НАВЧАННЯ БЕЗ НАСИЛЬСТВА
З казок малюк дізнається щось нове, раніше невідоме. Є навіть спеціальний тип казок - дидактичні казки - які пишуться для навчання дитини в ігровій формі. В таких творах предмет навчання - геометричні фігури, цифри, букви, інші абстрактні символи, - розміщується в чарівній країні. Дитина спостерігає за його життям, а потім, у вирішальний момент, приходить на допомогу герою. Зазвичай в таких казках у кінці дітям дається спеціальне завдання на закріплення матеріалу. Зауважте, ніякого повчання і зубріння! А знання будуть отримані.
Але, звичайно ж, не тільки дидактичні казки навчають. Фактично всі казки містять освітній аспект, тільки часом він більш завуальований.
ПРОЖИВАННЯ ЕМОЦІЙ
Слухаючи казку, дитина співпереживає героям, може плакати і сміятися разом із ними. Вона вчиться розрізняти емоції і почуття, озвучувати їх, називати своїми іменами. Все це в значній мірі стане в нагоді їй в дорослому житті.
ПРИЩЕПЛЕННЯ ОДВІЧНИХ ЦІННОСТЕЙ
Казка в доступній малюкові формі вчить розуміти і розрізняти, що добре, а що погано, де добро, а де зло. Вона пояснює, чому важливо бути чесним, добрим та справедливим, і що добро все одно перемагає.
РОЗУМІННЯ СВІТУ НАВКОЛО І ВІДНОСИН МІЖ ЛЮДЬМИ
Дитині потрібно бачити, що навколо неї - величезний світ, він сповнений всього цікавого і допоки незвіданого. І у кожного в цьому світі є своє місце. І, звичайно ж, на прикладах героїв малюк знайомиться з моделями взаємин між людьми, а, значить, в майбутньому буде готовий будувати їх сам.
М'ЯКА КОРЕКЦІЯ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ
У казкотерапії існує спеціальний вид казок - корекційні казки. Вони покликані допомогти малюкові впоратися з труднощами в поведінці, замінюючи їх більш ефективними формами поведінки. Такі казки пишуться фахівцями-психологами, казкотерапевтами, педагогами, які працюють з дітьми. А також дбайливими матусями. І ми з вами сьогодні познайомимося з прикладом такої казки.
ЛІКУВАННЯ ДУШІ
Іноді людині, нехай навіть маленькій, не вистачає життєвих ресурсів, розуміння і сил для вирішення тієї чи іншої проблеми. Тоді їй на допомогу приходять психотерапевтичні казки - глибокі історії, які в буквальному сенсі лікують душу. Вони допомагають поглянути на ситуацію з іншого боку, усвідомити глибинний смисл.
РОЗСЛАБЛЕННЯ, НАБІР ПОЗИТИВНОГО ДОСВІДУ
З цим завданням добре справляються медитативні казки - твори без конфліктів і поганих героїв. Вони показують дитині моделі ідеальних взаємин, світу, в якому все добре і спокійно. Налаштовують на позитивний лад, допомагають розслабитися і заснути. Такі казки корисно читати перед сном.

среда, 13 ноября 2019 г.

С досвіду роботи шкільної бібліотеки



Театр книги, театралізоване дійство за сторінками книги – не тільки дозвіллєва, розважальна форма роботи з книгою. Вона спонукає дітей після захоплюючого заходу звернутися до книги, зануритися в її зміст. Бібліотечний театр неминуче розширює читацьку аудиторію бібліотеки, допомагає створити атмосферу свята. Театралізована форма подання літературного матеріалу цікава дітям, бо в її основі також є гра. Для театру книги бібліотекар обирає літературний твір, пише театральну версію книги. Під час заходу бібліотекар розповість про життя і творчість письменника, а сюжет однієї книги (можна виготовити її збільшений макет і підвісити на заднику сцени) діти побачать у вигляді інсценівки. 
Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з на­вколишнім світом.
  Саме шлях через гру та казкові фантастичні образи допомагає учням впевнено виражати себе, відкривати у собі чудову здатність самостійно творити та навчатись втілювати задуми. Саме через  гру фантазії діти відважно розпочинає довгий шлях  пізнання нового та невідомого світу, знаходить творчі способи адаптуватися, спілкуватися, справлятися зі сором’язливістю або агресивністю, сваритися, щоб відстоювати себе, та звичайно миритися і відкривати для себе дружбу та любов.

Класичні і терапевтичні байки та казки, їх різновиди

            Впевнена, що потрібно сперше згадати, що таке байка та казка, для того, щоб на цьому тлі визначити казки терапевтичні та їх різновиди.
            Байка - це один з різновидів дидактичної літератури, коротке повідомлення у віршованому або прозовому вигляді, героями якого є тварини, люди, рідше рослини або предмети, і яке містить моральне повчання безпосередньо або в завуальованому вигляді. Мораль найчастіше міститься в кінцевій частині твору. Хоча іноді (рідше), може виступати як початкова формула твору
            Найбільш розповсюдженими є байки про тварин, засновником цього жанру літератури ми вважаємо Езопа (VI в. до н.е.). Тварини в них виступають як маски певних типів людей, а відносини між ними є відповідниками відносин між людьми. Тварини тут несуть символічні ознаки, виступаючи як уособлення певних морально – психологічних рис (лев – сила або мужність, лис – хитрість, мураха – працьовитість, баран – глупота, заяць – боягузтво та ін.). Постійність і однозначність цих рис, роблять з байки оповідання алегоричного характеру, вказують на прихований зміст.
            Мотиви, відомі ще з творів Езопа, по-новому інтерпретував в часи Римської імперії Федр (І в.н.е.), а пізніше байки розповсюджувалися завдяки Лафонтену (ХVІІ в.). Це є короткі, віршовані оповідання, які містять нескладну фабулу, з легко прочитуваною мораллю. Далі Лессінг (ХVIІIст.), пропонує стислу модель байки епіграматичного характеру, позбавлену епічних елементів.
            Не слід забувати, що у народному грунті формується також байка магічна, так звана чарівна, яку ми називаємо казкою. Казка є одним з основних видів народного епосу. Це невеликих розмірів твір фантастичного змісту, насичений дивами, пов`язаний з магічними обрядами і віруваннями, часом – з переказами і легендами, де вчинки  героїв вільно відбуваються на межі реального і фантастичного світів.  Казка зміцнила народну віру в наявність потусторонніх сил, антропоморфічне сприйняття природи, встановила неписані моральні засади, ідеальні взаємозв`язки і справедливість.
            Відомо, що класичне зібрання європейських казок опрацював Шарль Перро, а літературної обробки, свого роду облагородження, казки набули завдяки німецьким романтикам (м.ін. Гете, Гофман), яких світ казки приваблював своєю екзотичністю, фантастичністю, таємничістю і міцним укоріненням в народних віруваннях. Відома і широко розповсюджена збірка казок, виданих братами Грімм – «Дитячі і родинні казки» (Kinder und Hausmärchen, 1812-22). Без сумніву, надзвичайно сприяло популяризації жанру розповсюдження казок Ганса Крістіана Андерсена (1847)3.
            Протягом століть байки і казки була адресовані у більшості своїй дорослим, але у відцензурованому і адаптованому вигляді були доступні і дітям, і  з незапам`ятних часів покликані їх забавляти і розважати. Але широке розповсюдження казок і байок, написаних і виданих безпосередньо для дітей, починається лише в ХІХ столітті, названому «століттям дитини». З того часу байки і казки – пов`язані між собою літературні форми, народжені усною літературною творчістю, стали основним каноном дитячої літератури. Протягом століть вони розвивались одночасно і взаємно впливали одна на одну. Як наслідок, їх часто розглядають як синоніми. І досить часто збірки, антології, містять як байки, так і казки, в чим неважко переконатися переглянувши сучасні видання, польські і закордонні.
            Тепер я хочу повернутися до терапевтичних казок. Це твори, адресовані дітям від 6 до 10  років, їх структура і  правила, яких дотримуються автори під час створення таких казок, дозволяяють використовувати ці казки для заспокоєння, вирішення емоціональних проблем дитини, і орієнтуватися на зростання особистості. Можна виділити три види терапевтичних казок: релаксаційна, психологічно-повчальна, психотерапевтична. Спробую представити тут, опираючись до вже згаданих творів пані Марії Моліцької, їх коротку функціональну характеристику, з посиланнями на класичні приклади різних видів казки, яким пані Моліцька не присвятила уваги.
            Релаксаційна (розслаблююча, заспокоююча) казка – як видно із самої назви, має принести малим слухачам розслаблення і заспокоєння, для того, щоб потім можна було знову активно діяти. Це короткій твір, його читання займає від трьох до семи хвилин, він базується на внутрішній візуалізації, коли дитина створює уявні образи під впливом того, що чує. Завдяки уяві, слухачі можуть «побачити»  образи, «змальовані» словами, брати участь у подіях, які переживає герой. Як правило, цей герой – в байках і казках – тварина. Або з огляду на вік слухачів, звірятко, часто, ще від езопових часів, наділене людськими рисами. Іноді ролі героїв також антропоморфічні: рослинка, іграшка, явище зі світу природи (зірочка, вітерець, веселка), або – новітньої генерації – космічні сотворіння, навіть персонажі комп`ютерних ігор. Що характерно – маленький герой такого твору часто відпочиває в лісі, садку, на галявині, підводних чи небесних луках, і контакт з природою стимулює всі його відчуття, дає почуття легкості і свободи. Але цей відпочинок не є пасивним – після хвилин нерухомості настає період активності – герой п`є воду з джерела, купається, плаває, пірнає, літає, ширяє на літаку – килимі, колишеться на повітряних або морських хвилях і т.ін.  Це є своєрідною релаксацією, яка додає нової енергії для реалізації нових завдань. Це регулюється відповідними елементами аутотренінгу, вставленими в текст казки. В результаті замість традиційної моралі в кінці байки чи казки, в таких творах фінал зображує повні енергії нові форми радісної активності.
            Інші завдання має психологічно-повчальна казка, структура якої підпорядкована навчаючим функціям, в т.ч. дидактично-виховним, освітнім, розрахованим на стимулювання розвитку дитини. Це твір, обсягом більший за релаксаційну казку (як правило, це декілька сторінок тексту), адресований дітям, які переживають труднощі, що можуть спіткати кожну дитину у період зростання і розвитку. Тому фабули таких творів описують такі теми і ситуації, з якими дитина може зіткнутися кожен день в реальному житті (наприклад, перебування в лікарні, розлука з близькими, візит до стоматолога, перші дні в дитячому садочку або школі, перебування в таборі, конфлікти з однолітками чи батьками та ін.). Вони відносяться до пізнавальної сфери, спонукають до зміни в поведінці малого слухача-читача через запропоновані їм нові варіанти і способи вирішення дитячих страхів і проблем. Але ці твори не позбавлені при цьому елементів «магічності, дивовижності»,  оскільки їх героями можуть бути не тільки «справжні» діти, але й інші казкові герої – звірята, рослини, предмети, які часто долають стереотипи, приписані їм ще з часів Езопа, наприклад віслючок перестає бути впертим, заяць – боягузом і не втікає перед труднощами, а повертається до них обличчям, хитрий лис починає цінувати чесність і т.д. Завдяки цьому маленький слухач, або наймолодший, вже самостійний читач, ототожнює себе з героєм і, таким чином, розширює свій репертуар поведінки. Слід при цьому додати, що цей різновид терапевтичної казки має вплив на емоції, допомагає розібратися у власних почуттях, а через зв`язок з конкретною ситуацією, яка ці почуття викликає, полегшує їх розуміння, розширює словарний запас, заохочує до розмови про власні проблеми, під безпечним казковим «прикриттям», а також без зайвого моралізаторства мотивує дитину до пошуку нових рішень. 

            Третя зі згаданих видів терапевтичних казок – психотерапевтична. Це твір довший, ніж попередні, з розгорнутою і складною фабулою, фантастичне оповідання, яке стосується трудних ситуацій, що викликають страх, особливо тих, які виникають з незадоволених потреб, попереднього негативного досвіду або просто з уяви. Зміст може стосуватися розлучення батьків, смерті близької особи, тяжкої хвороби рідних або самого маленького героя, різноманітних патологій суспільства, перенесених у казковий світ та ін. Казки цього типу діють на психологічні механізми, надають можливість знизити рівень напруження дитини, ліквідувати джерела її страхів. Вони конкретизують потреби дитини, надають їй підтримку, зміцнюють почуття власної вартості, навчають позитивно мислити, а також підказують способи подолання трудних ситуацій.


вторник, 4 сентября 2018 г.

Як працює казкотерапія для дошкільнят: реальні приклади

ОСЬ, НАПРИКЛАД, ОДНА ІСТОРІЯ, ЯКА СПЕЦІАЛЬНО БУЛА НАПИСАНА НА ДОПОМОГУ ОДНІЙ ЧУДОВІЙ МАТУСІ, ДЛЯ М'ЯКОГО ВІДЛУЧЕННЯ ДИТИНИ ВІД ГРУДЕЙ.


Жила-була велика Ведмедиця. І одного разу вона стала найщасливішою Ведмедицею на світі, тому що у неї народився маленький Ведмедик. Спочатку Ведмедик був дуже маленьким та слабким, і мама носила його на ручках та поїла своїм молочком. Ведмежаті було дуже смачно, затишно і зовсім не страшно. Після їжі Ведмедик засинав, і мама могла в цей час прибирати в барлозі, або полювати.
Але іноді маленький Ведмедик прокидався і не бачив поруч мами. Тоді він починав дуже голосно плакати та кричати до тих пір, поки мама не приходила до нього і не поїла його молочком.
Ведмедик ріс, і незабаром у нього виросли великі міцні зубки. Одного разу, коли Ведмедик знову заплакав, мама спробувала нагодувати малюка; але Ведмедик ненавмисно вкусив її. Мама скрикнула від болю. Ведмедик злякався та заплакав ще сильніше: він дуже боявся, що тепер мама піде і залишить його голодним. Тоді мама взяла його на ручки і понесла в кухню. Там вона показала йому бочечку з медом, і сама зачерпнула звідти велику ложку.
- Скуштуй! - сказала мама Ведмедика, і всунула йому в рот ложку.
Ведмежаті стало так смачно і приємно, що він завуркотів від задоволення. А після їжі мама дала йому пляшечку з молоком, і він від душі напився.
Потім Ведмедик із мамою довго гралися, обнімалися і веселилися. А ввечері вони пішли в гості. В гостях були ще діти, вони покликали Ведмедика до себе. Ведмедик пішов гратись, але потім прибіг до мами знову просити молочка. І цього разу він укусив її ще болючіше. Мама знову скрикнула та запропонувала Ведмедику пляшечку з молочком.
Весь вечір до них із мамою підходили дорослі дядьки і тітки та питали, чому такий великий Ведмедик не йде до діток за стіл їсти мед. Адже великі ведмедики вже не п'ють мамине молочко! Ведмедик зовсім злякався та заховався у мами на грудях.
День за днем ​​Ведмедик ріс, і росли його зубки. Тепер вони були дуже гострі. Ведмедик почав дуже багато їсти, і маминого молочка йому не вистачало. Він потроху став їсти мед, горіхи, малину та інші смаколики. Ведмежаті дуже хотілося разом із іншими дітками бігати по зеленій галявині біля будинку, будувати пасочки з піску, і тут же їсти мед, але так страшно було йти від мами. Йому так хотілося весь час бути з нею поруч, притискатися до її грудей і відчувати її тепло, він все ще хотів бути маленьким.
Одного ранку мама-Ведмедиця пішла до крамниці. Ведмедик прокинувся, побачив, що матусі поруч немає, і заплакав. Так він плакав і плакав, а мама все не приходила.
Раптом через вікно Ведмедик побачив сусідських хлопчиків, які сиділи за столом і їли мед з великого барила, на тарілці лежали лісові горіхи, а в мисці була солодка малина. Їм було дуже весело. А Ведмедик був дуже голодний. Він перестав плакати та вирішив, що теж зможе сам, без мами вмитися, одягтися і піти до хлопців. Так він і зробив. Діти з радістю прийняли його до себе. Він наївся меду, а потім бігав і стрибав разом із друзями. А незабаром прийшла мама та похвалила його, що він такий сміливий і самостійний.
Тепер мама може щоранку ходити у справах і до крамниці - адже Ведмедик вже зовсім не боїться залишатися один, без мами і її молочка. У нього є своя бочечка з медом, і він завжди може поїсти, навіть коли мами немає вдома. Ведмедик знає, що вдень ​​мама може бути зайнята своїми справами, але вечорами вона обов'язково пограє з ним, і вони полежать, міцно обійнявшись.
Здавалося б, простий сюжет, прості слова. Але, тим не менш, вони зробили свою справу, без насильства та образ. І тепер обидві - і мама, і донька - щасливі.
ОСЬ ЩЕ ОДИН ПРИКЛАД КАЗКОТЕРАПІЇ. ЦЯ КАЗКА ДЛЯ ДІТЕЙ, ЯКІ Б'ЮТЬСЯ І ОБРАЖАЮТЬ ДРУЗІВ.