С досвіду роботи шкільної бібліотеки

Театр книги, театралізоване дійство за сторінками книги – не тільки дозвіллєва, розважальна форма роботи з книгою. Вона спонукає дітей після захоплюючого заходу звернутися до книги, зануритися в її зміст. Бібліотечний театр неминуче розширює читацьку аудиторію бібліотеки, допомагає створити атмосферу свята. Театралізована форма подання літературного матеріалу цікава дітям, бо в її основі також є гра. Для театру книги бібліотекар обирає літературний твір, пише театральну версію книги. Під час заходу бібліотекар розповість про життя і творчість письменника, а сюжет однієї книги (можна виготовити її збільшений макет і підвісити на заднику сцени) діти побачать у вигляді інсценівки. 

Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з на­вколишнім світом.

  Саме шлях через гру та казкові фантастичні образи допомагає учням впевнено виражати себе, відкривати у собі чудову здатність самостійно творити та навчатись втілювати задуми. Саме через  гру фантазії діти відважно розпочинає довгий шлях  пізнання нового та невідомого світу, знаходить творчі способи адаптуватися, спілкуватися, справлятися зі сором’язливістю або агресивністю, сваритися, щоб відстоювати себе, та звичайно миритися і відкривати для себе дружбу та любов.

Класичні і терапевтичні байки та казки, їх різновиди

            Впевнена, що потрібно сперше згадати, що таке байка та казка, для того, щоб на цьому тлі визначити казки терапевтичні та їх різновиди.

            Байка - це один з різновидів дидактичної літератури, коротке повідомлення у віршованому або прозовому вигляді, героями якого є тварини, люди, рідше рослини або предмети, і яке містить моральне повчання безпосередньо або в завуальованому вигляді. Мораль найчастіше міститься в кінцевій частині твору. Хоча іноді (рідше), може виступати як початкова формула твору

            Найбільш розповсюдженими є байки про тварин, засновником цього жанру літератури ми вважаємо Езопа (VI в. до н.е.). Тварини в них виступають як маски певних типів людей, а відносини між ними є відповідниками відносин між людьми. Тварини тут несуть символічні ознаки, виступаючи як уособлення певних морально – психологічних рис (лев – сила або мужність, лис – хитрість, мураха – працьовитість, баран – глупота, заяць – боягузтво та ін.). Постійність і однозначність цих рис, роблять з байки оповідання алегоричного характеру, вказують на прихований зміст.

            Мотиви, відомі ще з творів Езопа, по-новому інтерпретував в часи Римської імперії Федр (І в.н.е.), а пізніше байки розповсюджувалися завдяки Лафонтену (ХVІІ в.). Це є короткі, віршовані оповідання, які містять нескладну фабулу, з легко прочитуваною мораллю. Далі Лессінг (ХVIІIст.), пропонує стислу модель байки епіграматичного характеру, позбавлену епічних елементів.

            Не слід забувати, що у народному грунті формується також байка магічна, так звана чарівна, яку ми називаємо казкою. Казка є одним з основних видів народного епосу. Це невеликих розмірів твір фантастичного змісту, насичений дивами, пов`язаний з магічними обрядами і віруваннями, часом – з переказами і легендами, де вчинки  героїв вільно відбуваються на межі реального і фантастичного світів.  Казка зміцнила народну віру в наявність потусторонніх сил, антропоморфічне сприйняття природи, встановила неписані моральні засади, ідеальні взаємозв`язки і справедливість.

            Відомо, що класичне зібрання європейських казок опрацював Шарль Перро, а літературної обробки, свого роду облагородження, казки набули завдяки німецьким романтикам (м.ін. Гете, Гофман), яких світ казки приваблював своєю екзотичністю, фантастичністю, таємничістю і міцним укоріненням в народних віруваннях. Відома і широко розповсюджена збірка казок, виданих братами Грімм – «Дитячі і родинні казки» (Kinder und Hausmärchen, 1812-22). Без сумніву, надзвичайно сприяло популяризації жанру розповсюдження казок Ганса Крістіана Андерсена (1847)3.

            Протягом століть байки і казки була адресовані у більшості своїй дорослим, але у відцензурованому і адаптованому вигляді були доступні і дітям, і  з незапам`ятних часів покликані їх забавляти і розважати. Але широке розповсюдження казок і байок, написаних і виданих безпосередньо для дітей, починається лише в ХІХ столітті, названому «століттям дитини». З того часу байки і казки – пов`язані між собою літературні форми, народжені усною літературною творчістю, стали основним каноном дитячої літератури. Протягом століть вони розвивались одночасно і взаємно впливали одна на одну. Як наслідок, їх часто розглядають як синоніми. І досить часто збірки, антології, містять як байки, так і казки, в чим неважко переконатися переглянувши сучасні видання, польські і закордонні.

            Тепер я хочу повернутися до терапевтичних казок. Це твори, адресовані дітям від 6 до 10  років, їх структура і  правила, яких дотримуються автори під час створення таких казок, дозволяяють використовувати ці казки для заспокоєння, вирішення емоціональних проблем дитини, і орієнтуватися на зростання особистості. Можна виділити три види терапевтичних казок: релаксаційна, психологічно-повчальна, психотерапевтична. Спробую представити тут, опираючись до вже згаданих творів пані Марії Моліцької, їх коротку функціональну характеристику, з посиланнями на класичні приклади різних видів казки, яким пані Моліцька не присвятила уваги.

            Релаксаційна (розслаблююча, заспокоююча) казка – як видно із самої назви, має принести малим слухачам розслаблення і заспокоєння, для того, щоб потім можна було знову активно діяти. Це короткій твір, його читання займає від трьох до семи хвилин, він базується на внутрішній візуалізації, коли дитина створює уявні образи під впливом того, що чує. Завдяки уяві, слухачі можуть «побачити»  образи, «змальовані» словами, брати участь у подіях, які переживає герой. Як правило, цей герой – в байках і казках – тварина. Або з огляду на вік слухачів, звірятко, часто, ще від езопових часів, наділене людськими рисами. Іноді ролі героїв також антропоморфічні: рослинка, іграшка, явище зі світу природи (зірочка, вітерець, веселка), або – новітньої генерації – космічні сотворіння, навіть персонажі комп`ютерних ігор. Що характерно – маленький герой такого твору часто відпочиває в лісі, садку, на галявині, підводних чи небесних луках, і контакт з природою стимулює всі його відчуття, дає почуття легкості і свободи. Але цей відпочинок не є пасивним – після хвилин нерухомості настає період активності – герой п`є воду з джерела, купається, плаває, пірнає, літає, ширяє на літаку – килимі, колишеться на повітряних або морських хвилях і т.ін.  Це є своєрідною релаксацією, яка додає нової енергії для реалізації нових завдань. Це регулюється відповідними елементами аутотренінгу, вставленими в текст казки. В результаті замість традиційної моралі в кінці байки чи казки, в таких творах фінал зображує повні енергії нові форми радісної активності.

            Інші завдання має психологічно-повчальна казка, структура якої підпорядкована навчаючим функціям, в т.ч. дидактично-виховним, освітнім, розрахованим на стимулювання розвитку дитини. Це твір, обсягом більший за релаксаційну казку (як правило, це декілька сторінок тексту), адресований дітям, які переживають труднощі, що можуть спіткати кожну дитину у період зростання і розвитку. Тому фабули таких творів описують такі теми і ситуації, з якими дитина може зіткнутися кожен день в реальному житті (наприклад, перебування в лікарні, розлука з близькими, візит до стоматолога, перші дні в дитячому садочку або школі, перебування в таборі, конфлікти з однолітками чи батьками та ін.). Вони відносяться до пізнавальної сфери, спонукають до зміни в поведінці малого слухача-читача через запропоновані їм нові варіанти і способи вирішення дитячих страхів і проблем. Але ці твори не позбавлені при цьому елементів «магічності, дивовижності»,  оскільки їх героями можуть бути не тільки «справжні» діти, але й інші казкові герої – звірята, рослини, предмети, які часто долають стереотипи, приписані їм ще з часів Езопа, наприклад віслючок перестає бути впертим, заяць – боягузом і не втікає перед труднощами, а повертається до них обличчям, хитрий лис починає цінувати чесність і т.д. Завдяки цьому маленький слухач, або наймолодший, вже самостійний читач, ототожнює себе з героєм і, таким чином, розширює свій репертуар поведінки. Слід при цьому додати, що цей різновид терапевтичної казки має вплив на емоції, допомагає розібратися у власних почуттях, а через зв`язок з конкретною ситуацією, яка ці почуття викликає, полегшує їх розуміння, розширює словарний запас, заохочує до розмови про власні проблеми, під безпечним казковим «прикриттям», а також без зайвого моралізаторства мотивує дитину до пошуку нових рішень. 

            Третя зі згаданих видів терапевтичних казок – психотерапевтична. Це твір довший, ніж попередні, з розгорнутою і складною фабулою, фантастичне оповідання, яке стосується трудних ситуацій, що викликають страх, особливо тих, які виникають з незадоволених потреб, попереднього негативного досвіду або просто з уяви. Зміст може стосуватися розлучення батьків, смерті близької особи, тяжкої хвороби рідних або самого маленького героя, різноманітних патологій суспільства, перенесених у казковий світ та ін. Казки цього типу діють на психологічні механізми, надають можливість знизити рівень напруження дитини, ліквідувати джерела її страхів. Вони конкретизують потреби дитини, надають їй підтримку, зміцнюють почуття власної вартості, навчають позитивно мислити, а також підказують способи подолання трудних ситуацій.