вторник, 28 апреля 2020 г.

Казкотерапія — це читання або розказування дітям казок, які роблять так, що дитина віднаходить у них себе, свої клопоти та способи їх розв’язання.

 Методика надзвичайно проста. Власне кажучи, вона зводиться до оповідання дітям казок. Тільки ось це історії про них самих або схожих на них дітей. Казки розповідають про типові для них клопоти, переживання. Їхні герої інколи потрапляють у халепу, часто мають проблеми, але завжди можуть дати собі з ними раду.

Які є казки? 

Казкотерапія трохи нагадує мішок св. Миколая, з якого з’являються подарунки, відповідні кожному зокрема. Психолог скаже, що це один із методів, використовуваних у терапії дитини. Педагог — що цей діагностичний метод показує йому, як працювати з підопічним. Для батьків це буде підказка, як розмовляти втішливо, а для дитини — більш або менш цікава оповідка про дитину таку само, як вона, яка має подібні клопоти і труднощі, і яка завжди (але таки завжди) вміє з цим упоратися. У казкотерапії застосовуються три види казок: релаксаційні, психоосвітні і терапевтичні. У першому випадку назва говорить сама за себе, у другому йдеться про те, щоби читач на підставі переживань казкового героя міг навчитися чогось нового про себе, про свої можливості. Терапевтичні казки — це такі, в яких герой розв’язує проблему, що його мучить, а читач, якщо саме це переживає в цей час, має шанс вирішити власні клопоти у подібний спосіб. Ідеться насамперед про дитячі страхи та неспокої.

Читати чи розповідати? 

Ніхто ще не вигадав кращого способу спілкування з іншою людиною, ніж слово. Вочевидь, слово мовлене. У цьому контексті казка розказана набагато краща за казку прочитану, а читана — краща за вислухану. Ясно, що кожен із цих способів подачі казок має свої вади й переваги. Аудіокнижки практичніші: дешеві, займають мало місця на полиці. Прекрасні для подорожей. І хоча складно на їхній підставі провадити дискусії, вони чудово справляються з роллю закріплювача знань. Є такі тексти, що їх дитина могла би слухати невпинно, і саме в їхньому випадку, після «проговорення» проблеми, аудіокнижка свою справу робить блискуче. Але перш ніж це настане, перш ніж проблему буде викрито, названо, проаналізовано (завжди внаслідок вільного обміну думками), казки краще читати, а ще краще, на думку фахівців, їх розповідати. Це мають бути прості історії, майже взяті з життя: про дитину та її проблему. Ідеальним є таке вибудування історії, коли дитина у певному місці переймає роль оповідача і виходить із неї, коли сама захоче. Треба тільки зважати, аби не переборщити. Пам’ятати, про кого, для чого й навіщо це оповідається: не моралізувати, а радше підказувати можливі розв’язання. Ті, хто воліє більше читати, ніж розповідати, без труднощів знайдуть книжки, які відповідають своєю тематикою та змістом. При цьому варто пам’ятати про дві справи. Потрібно оберігати дітей від ілюстрацій у цих книжках, незалежно від їхніх естетичних приваб. Якщо дитина має ототожнитися з героєм казки, то їй це вдасться легше, коли вона сама собі цього героя уявлятиме. По-друге, варто виходити з принципу, що текст, хоч і важливий, виконує другорядну функцію в контексті поставленої мети, якою є заохочення до розмови про проблему, знайдення її розв’язань. Читання заради приємності читання у разі типової казкотерапії радше не справджується. Тексти радше є схематичними і більше, ніж артистизму, в них належало би шукати корисності.

Намалюй світ 

Інколи з дитиною не вдається поговорити про проблему, бо вона ще замала або не має на це охоти. Тоді допомагає малювання. Дитина, заохочена намалювати ілюстрацію до казки, намалює саме те, що для неї важливе. Навіть якщо з чималої кількості ліній та закарлюк різної довжини не постане жодного конкретного образу, то важливіше, що дитина розповідає своєю працею, а зазвичай вона багато що має сказати. Насамкінець, малювання є одним із найкращих визволителів дитячої експресії. Насправді, то навіть ці обговорені й багато разів перечитані казки дитина має намалювати. Головно для того, аби ще раз, по-своєму, відкрити і проаналізувати їх. Варто допомагати дитині в цьому, виконуючи роль доброзичливого спостерігача; ніколи — не учасника гри. Натомість якнайбільше радиться гра в театр. Виконання ролей, таке типове для дітей дошкільного віку, може бути прекрасним доповненням до читання і вказівкою для подальшої праці. В Україні, зокрема, виходить друком «Католицький Вісник», на «дитячій» сторінці якого завжди подано казку з відповідним коментарем для батьків: як її варто читати з дитиною, до яких висновків можна дитину підвести, як скористатися текстом для вирішення певних напружень. 
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2014/01/108178

четверг, 16 апреля 2020 г.


Дивний інший світ

Художня література не обіцяє вам миттєвих змін за сім простих кроків, однак захопливі романи розповідають життєві історії і надихають, оповідання втішають та спонукають до роздумів, а поезія, як показали експерименти, покращує пам'ять. А іноді книжка просто допомагає відволіктися від проблем, занурюючи вас у дивний інший світ, з якого ви повертаєтесь оновленим і готовим знову рішуче боротися.

Як зазначав Аристотель у своїй "Поетиці", поезія, – під якою він мав на увазі художню літературу в цілому, – важливіша за історію. Якщо історики вивчають, що сталося і коли, художня література дозволяє побачити, що могло би статися, розвиваючи таким чином нашу уяву, а також наше почуття моралі.

Книжка занурює нас у дивний інший світ, з якого ми повертаємось оновленими і готовими знову рішуче боротися
Щоби підняти настрій, сюжет книжки не обов'язково має бути щасливим або веселим. Як зазначає Джейн Смайлі в роботі "Тринадцять способів сприйняття роману", "багатьом людям, і я серед них, достатньо лише подивитись на книжку, щоби почуватися краще".

Переживання випробувань і негараздів вигаданого персонажа може відкрити нам проблеми, про які ми раніше могли і не здогадуватись, спонукатиме до глибоких роздумів або сприятиме пошуку рішення в ситуації, з якої раніше, здавалося, немає виходу. І у якому скрутному становищі ви би не опинились, завжди є книга, яка нагадає вам, що ви не перша людина, хто стикнувся з такою проблемою. Треба лише знайти цю книгу.

Зцілення книгою

Саме тут і починається потужна сила книготерапії. Її практикують психологи, соціальні працівники, консультанти та бібліотекарі в усьому світі, і останнім часом слово "книготерапія" (або "бібліотерапія") міцно увійшло до лексикону, а сама тема набула значної популярності у науковців і блогерів.

Лондонський центр психологічної допомоги Алена де Боттона "Школа життя" (School of Life), приміром, має своїх власних "бібліотерапевтів", серед яких Елла Берту і Сюзана Елдеркін, чия книга The Novel Cure: An A-Z of Literary Remedies ("Зцілення романом: допомога літературою від А до Я") пропонує вигідну альтернативу консультаціям центру (вартість однієї з яких – 120 доларів).

Книготерапія – відомий і популярний спосіб боротися з душевними хворобами
Тим не менше, ідея лікування душевних хвороб за допомогою книжок не така нова, як ви могли б уявити. Стародавні греки вішали над дверима бібліотек попередження відвідувачам, що вони входять до місця, де відбувається зцілення душі. А у XIX столітті лікарі і медсестри психіатричних лікарень видавали своїм підопічним будь-яку літературу: від Біблії й дорожніх заміток до трактатів давніми мовами.

Ілюстрований медичний словник Дорленда вперше включив термін "бібліотерапія", визначаючи його, як "застосування книжок і читання в лікуванні нервових хвороб" у 1941 році. Але Оксфордський словник англійської мови зазначає, що слово вперше з'явилось у друкованому виданні у 1920-му, а саме – в романі Крістофера Морлі "Примарна книгарня".

Події роману відбуваються відразу після Першої світової війни. Це комедійно-романтична історія стосунків між молодим рекламним агентом і спадкоємицею сливової імперії, а також історія змови німців з метою вбивства американського президента. Події розгортаються на тлі старої книжкової крамниці в Брукліні, яка називається "Парнас вдома". Ця книгарня – справжній рай для книголюбів, насичена ароматом "паперу і шкіри" та тютюну з трубки власника крамниці пана Міффліна, який пихкає нею день і ніч.

Читання знімає стрес більш ефективно, ніж музика, прогулянка або чашка чаю
Утім, Міффлін – не просто книготорговець, він "практикуючий бібліотерапевт". Він пояснює: "Я з задоволенням призначаю у якості лікування книги тим пацієнтам, які завітають сюди і готові розповісти мені про свої симптоми... Ніхто не відчуває такої вдячності, як людина, якій ви порекомендували книгу, необхідну для її душі".

Міффлін вже тоді знав те, що дослідники з Університету Сассекса й досі намагаються довести: читання знімає стрес ефективніше, ніж музика, прогулянка або чашка чаю. Лише через шість хвилин читання абсолютно будь-якої книжки рівень стресу в учасників експерименту знижувався до 68%. Але коли книжка справді хороша, її корисність важко переоцінити. Як зазначає табличка над входом до книгарні пана Міффліна, "Книжковий голод – надто серйозна річ. Дозвольте призначити вам лікування".